Люксембург

День розпочався весело. Спочатку ліньки було вставати. Потім пропустили метро та почали реально запізнюватись на поїзд до Люксембурга. У касі нам не врахували половину знижок, тому квиточки вийшли трохи дорогуваті.

Проте три години у поїзді пройшли доволі швидко та весело. Погода була гарна і ми фактично побачили більшість пейзажів Валонії та архітектуру деяких міст. Іноді все здавалося дуже знайомим, а парки у Люксембурзі з бур'янами та каштанами взагалі нагадали Київ.
Люксембургом ходили досить хаотично. Мабуть, під впливом розмов про азимути та орієнтування в Карпатах, ми постійно повертали не на ті вулиці та дерлися не на ті гірки.
Довго вибирали листівки, проте я таки відіслав одну сам собі в Ірландію. Довго з цього сміялися, але ж приємно отримати вітання від себе бельгійського?
На площі був дивний концерт місцевої самодіяльності. Дітки витанцьовували під Crazy Frog. Але був вже час рухатися далі. Рухатися та досліджувати височенні мости Люкмембурга. Пейзаж чимось нагадував Кам'янець, але досі не розумію, чому на цих мостах не стрибають з банджо... Мабуть, люди занадто обережні.
Прогулялися і по мостах, і під мостами. Декілька разів збилися з дороги. Скоріше за все через захоплене обговорення планів експансії Капітона на світовому просторі. Доречі, головний офіс тепер буде у Камеруні, а до медіа проектів ми вирішили додати сеанси зцілення "Сиротенко&Кашпіровський".
Дуже довго ми шукали форт Тюнген. Обійшли не знаю скільки лісів, просік та іншого добра. Ще раз здивувалися, що бур'яни та каштани такі ж, як і в Україні. Нарешті, знайшли Форт, а поруч величезну Філармонію та музей сучасного мистецтва. В музей не потрапили, але через вікно подивились на цікаві експонати зі скляних пляшок.
До вокзалу вже їхали на машині місцевих жителів, які пожаліли нас, коли ми запитали, як пройти до центру. Так, Люксембург я не планував, але подорож виявилася дуже прикольною.